Буратіно (страшним хрипким голосом). …і слухай, блядь, от, блядь, він смотрить, шо та хуйня летить, кругом неї фари, лампи, там, всякі. А сама червоняста лампа мигає. А летить воно йому на город. От воно стало біля клуні і мига. Той мудак пиздує туда. Жінка кричить. Він тіки так: спакойна, стара блядь; а з цієї хуйні така рука його – раз, а іди сюда, – запхали в НЛО і кудись полетіли до хріна на роги.
Гурвіник. Оце і все?
Буратіно. Нє. Вони політали туда-сюда, ну там всьо такоє, прилетіли і викинули його к хуям, а чувак той після цього все на хуй забув. Його питають: як тебе звуть, а він: “бе-е”. Йому показують жінку, а він: “бе-е”.
Гурвіник. Та то всьо хуйня.
Буратіно. Та яка хуйня, в книзі написано!