Морква на городi,
У саду бджола.
Жаба на болотi
Крила розвела.
Хоче полетiти,
Тихо каже "Ква!"
Але в небо взмити
Не дає Москва.
Знають, знають хитрi
Клятi москалi
Те, що у повiтрi —
Жаби — королi.
Що, розкинув крила,
Мов зелений птах
Цiлий день парила б
Жаба в небесах.
Що могла б дiстати
Навiть до зiрок,
Що створив лiтати
Жаб зелених бог.
Але щось тримає,
Тягне до трави.
Жаба точно знає —
То рука Москви.
В ней залiзнi пальцi,
Як кiльцем взяли.
Тримають за лапи
Жабу москалi...
Кажуть, що не треба.
Кажуть: \"Ти лайно\".
Але цiлить в небо
Жаба все одно.
I хоча минають
Цi тяжки часи,
Досi заважають
Жабi руськi пси.
Годi, кляте стерво,
Золота Москва
Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива!
Жаба ще порине
В синю далечiнь,
Бо немає нинi
Краще жаб створiнь