А ще от буває отак вчишся з людиною уму-разуму. Списувать там даєш, на парах прикриваєш, пиріжком ділишся послєднім. І кажеш, "да не парся якось воно буде" і прощаєш йому долг в 2,70....
А потом ви живете своїм життям і вспоминаєте якісь тіки студентські глупості)))
І вдруг оказується шо та не сама умна дєвочка шо з вами училася і канчала жизнь самоубійством посрєдством поїдання пачки кальцію глюконату, пише "Украіни как страни нєт і нє било" і ти отак кривишся і таке враження шо в тебе ноги в болоті. І думаєш, "Бля лучче б ти кончила тоді ту жизнь з тим кальцієм глюконата".
Або от як воно коли бац і оказується, шо той чувак, шо приходив з будуном на пари оппачкі і Мірошніченко. І піздєц як стидно і думаєш, "ну лучче б ти спився б вообще блядь".
Або от фамілія фаріон колись стояла поряд з вашою в студентському списку. І люди тоді мабуть думають "Сука, ну нафіга, лучче б фамілію поміняла!"
І нам всім трошечки стидно.
І фу-бля якось. ©

Меня усиленно искала одна одногрупница, и вот сегодня нашла, и опять потеряла. Как это надоело уже всё..