Був на параді Перемоги. Жуков виголосив промову.
Згадав загиблих — тридцять чи сорок мільйонів.
Але не зробив паузи. Ніхто, крім мене, не зняв шапки.
Жаль мені героїв, мучеників, жертв. Вони лежали в землі, безсловесні.
І не стала перед їхньою пам'яттю площа на коліна, не зітхнула, не зняла шапок.
Тільки з неба мов дощ, плакала природа, ніби віщуючи щось людям.