поєхалі
День №1
Дорога на Gatlinburg Тенеси проходила в основном по 75 інтерстейту на південь.
Встав раненько, поснідав і в 6 ранку ми вирушили на Вінзор, лупив по 401 що духу щоб встигнути проскочити кордон як можна раніше, 30 хв черги і ми на І75. Шо сказати про І75 в Мічігані - це якийсь піздєц, як там люди їздять незрозуміло. Кинуті машини на шолдерах, куски шин скрізь, дорога бетонка полатана так шо їдеш як на жабкі скачеш. Дитина задавала багато питань про Детройт на які я відповів шо то піздєц дєтка. Слава Богу шо Мічіган у нас взяв не довго і дуже скоро нас підбадьорив Толєдо, непогане містечко таке, ну та нам не до нього. Огайо взагалі нічого так за виключенням деталей, дороги краще ніж в мічігані та йде дуже активний ремонт-реконструкція, що трохи нас затримало. Тіж самі кинуті машини та куски шин скрізь. Зупинились на перекус-перекур та їдемо далі. Блище до Цинцінаті зробили світч бо дитині кортіло вже за кермо після ланчу. Приємно вразило місто Дайтон, а от Цинцинаті з І75 просто виглядав як мордор. Що цікаво місто кінчаєця та почитаєця Кентакі так то небо і земля! Чистесенько та благородно все. Зупинились десь посередені штата на перекур-попісять-зїсти банан. І тут пішов кайф, південий Кентакі просто вразив красотами та пустим хайвеєм, доречі покриття дуже високоякісне. На одному подиху заїхали в Тенесі який теж зустрів нас доброю погодою, краєвидами та smooth like butter хайвеєм. Ми вже будували плани по тому як провести вечір але тут нас спідкала пастка, за кілька кілометрів до кінцевої точки є таке місто Pigeon Forge яке нам сдалося таким Наягра Фолс тільки без фолс але з інтертейментом рівня фоллс помножено на 10. Що там тільки нема аби тільки ти прийшов та потратив грошенята, що там казати що там знаходиця самий великий ріплі акваріум! Отже 7 година вечора і тисячі машин на 3-х лініях центральної вулиці яка веде нас до готелю, людей стільки що просто невірилось. Вирвались ми якось далі але в Gatlinburg було не краще, забито вщент та ще й 2 лінії дорога. Уявіть що містечко 4т населення має 40 готелів, людей просто труба. Ми якось доповзли до готелю та не піднімаючись в кімнату пішли поїсти. Біля готелю був якийсь фенсі стейк хауз але ми вирішили що нам зараз не до стейку по 40 баксів та пішли пожерти в тексас гріль. нажерлись рібсів та й пішли спати.
День №2
Раненько встали, пішли поснідали, вийшли подивитися на красу навколо готеля, зібралися та й поїхали дивитися те за чим приїхали - BLUE RIDGE PARKWAY!
Що так той парквей - це дорога яку проклали через сотні парків по горах через кілька штатів загальною дистанцією 450 миль.
Початок ми взяли з самої південної точки на відзначці 450 миля.
Тільки ми виїхали як почалися крики OMFG! така краса була навкруги, але ще до парквея ми недоїхали, вже не знали що чекати далі....
А далі було таке - дорога в горах з серпантином та краєвидами, кожний кілометр-два лукаути на гори-долини. Сама висока точка 6 тис фит. Через 2 години драйву колеса стали чорні від гальмування :)
Доречі спід ліміт на парквеї 45 миль але через те що це територія парків стейт поліс там не ізде а все в руках парк ренжерів, небачив ніразу щоб хтось ловив спідерів тому всі їдуть скільки хочуть або скільки можуть, правда ненагліють а так десь до 60, та й нема смислу бо там поворот на повороті тай повороти такі шо ой-йо-йо, є й тунєлі. Дуже багато різних атракшин та маленьких сіл та міст куди можна заїхати, дуже гарно, ми на обід заїхали в Литл Свитзеланд в норс калорайні, ми не збирались туди так звернули в перше що бачили. Дуже гарно там.
Що цікаво їдеш-їдеш по лісу, а дорога не дуже широка всього 2 полоси, як по тунелю, думаєш шо вже десь на землі, ага фіг там як не 4т фіт так 5 або 3, нище 3-х не було а проїхали ми 300 майлс. Це взяло в нас цілий день! Зупинялись разів 50 подивитись навкруги, пофоткати красу. Десь на 150 майлі дорогога стала більш меньш прямою, ми думали що просто їдем по низині, скрізь поля, струмки, села - ніфіга 3т фит і хоч всрись, гори без краю.
Доречї дуже багато різних кемпінгів і тд, так я вам скажу що в основному забиті дей юс ерії а так не дуже, були парки невеликі де на кемпі не було ніоднієї палатки! На лонг вікенд! І кілька людей на дей юс єрія.
Мертві приїхали в Roanoke Va вже було десь після восьмої. Пожерли та й лягли спати.
День №3
Встали раненько о 6-й щоб мати запас часу.
Дорога по Віржинії та Вест Віржинії теж була прекрасна. Зупинялись разів 5 на старбакс/обід/гарні місця
Все решта борінг аж до самого дому.

От така хуйня малята, як казав наш великий дід Панас.
Фотки та відео ще не обробляли.
Мені соромно але якщо мене спитають куди краще поїхати на іст коаст чи туди я скажу що туди знову. Так нема океану але гори чарують більше :)
Ми з синой думали як ми назвем цей тріп, так і не вірішили чи epic чи legendary
Дякую за увагу :)